Рідне

Вітаю вас, друзі мої! Сьогодні хочу поговорити про українські народні казки. Звісно, їх безліч, але  вирішила згадати казку "Івасик- Телесик". Впевнена, що всі її пам'ятають. Ні? То я, нагадаю.
У стареньких бабусі та дідуся не було дітей. І вирішили вони замість дитинки, в колиску покласти деревинку.

Та з тієї деревинки, став у них синок. Назвали Телесиком.
Коли він підріс, в човнику, на річці ловив рибу.

А зла змія, заманила хлопчика і віднесла додому, аби з'їсти. Поки змія гостей кликала, її дочка Оленка-зміючка, мала спекти Івасика-Телесика. Хлопчик хитрістю, замість себе, посадив Оленку у піч. Змія і гості з'їли зміючку, думаючи, що то Телесик.
Але, вони побачили хлопця на дереві. І давай дерево гризти, ламати. Нащастя, пролітаюче мимо гусяня, віднесло Івасика до мами й тата.

От така казка. Мені хочеться дещо її продовжити. Це буде накшталт, маленьких розповідей про Телесика. В моїй версіі, цієї казки, зміючка Оленка буде жива, здорова(а, то якось спекли, з'їли, жах:)) Доречі, ілюстрації до цієї казочки малює мій син Станіслав.

 

Тож, приємного, вам, читання...

Маленькі продавці
Антеноочники
Диво-пастухи
Сопілчині мелодії
Удвох тепліше