Незвичайна скакалка (Івасик Телесик)

 




 Ілюстрацію до історіії виконав мій син Стас

Якось, одного сонячного дня, Оленка-зміючка прибирала у дворі. Коли чує вона, як сусідські дівчата Маринка та Маруся, грають та сміються. Оленці, також, закортіло з ними побавитись.
Дівчата стрибали на скакалці. Хто більше разів стрибає, того й перемога. Оленка
попросилась до них. Взявши скакалку до рук, зміючка зрозуміла, що зовсім не вміє стрибати як слід. І так, і інак, а все не виходить.
Маринка і Маруся посміялись з Оленки, і сказали, що грати з нею не будуть, поки не навчиться стрибати на скакалці.
Засмучена Оленка прийшла додому. Вона підійшла до мати-змії, і слізно попрохала купити скакалку.
Мати одповіла, що буде їй скакалка. На новий рік...
- Новий рік? Це ж стільки чекати. Та і навіщо мені взимку скакалка?- каже Оленка.
Вирішила зміючка не чекати, а спитати Івасика. Може в нього є скакалка.
Але і в Телесика не було такої "іграшки". Проте, Івасик сказав Оленці не журитись.
Зламав хлопець гілочку верби. І дав зміючці замість скакалки. Ох і тяжко було Оленці впоратись з вербою. Ніяк у зміючки не виходило стрибати як треба.
Телесик не зітхав. Знайшов він у сараї кип'ятильник, і одрізав від нього дріт. А чим не скакалка?
Оленка так зраділа. Але, як почала вона стрибати, то зрозуміла, що і дроти для стрибків не підходять. Якісь вони не гнучкі.
Івасик сказав, що неодмінно щось вигадає. Оленка нахнюпилась і пішла додому.
Вдома, мати-змія сказала Оленці, щоб та пішла вранці до їх дядька змія Горинича. В хаті прибрати. Старий він став. Тяжко вже самому.
Наступного Оленка пішла до дядька Горинича. Поприбирала в нього, та ще й смачного борща приготувала. Дядько змій був дуже вдячний Оленці. Але він помітив, що дівчина засмучена чогось. Розпитав її, що до чого. І посміхаючись, заспокоїв:
- Не треба так страждати, Оленка. Слухай, скакалки в мене немає. Але я вже давно зберігаю в себе свої вуса. От як виростуть довжелезні, так я їх підрізаю і вішаю на гачок. Дивись скільки їх.
Оленка здивувалась. Вона взяла до рук один вус Горинича. Він був нічим не гірший скакалки. Оленка спробувала пострибати.
- Молодець, молодець!- каже дядько,- ще трохи потренуєшся і будеш краще за всіх стрибати.
Оленка була така щаслива. Вона подякувала дядькові і побігла додому.
Кожного дня зміючка стрибала на вусі Горинича.
І ось, Оленка прийшла до дівчат. Ті трохи покепкували, та коли Оленка дістала свою скакалку- вус, вони замовкли. Оленка зміючка стрибала так вправно і швидко. Ніхто не зміг її перестрибати. А дівчатка, навіть просили спробувати Оленчину скакалку, таку незвичайну і гарну.
І ніхто не знав, що то вус змія Горинича))